Parohia Lugoj
Parohia Lugoj
Parohia Ortodoxă Ucraineană ,,Sfântul Vladimir” Lugoj
УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ПАРАФІЯ ЛУГОЖ
Св. Рівноап. Вел.Кн. Володимира і Св. Єрарха Петра Могили
Про місто Лугож тімішського повіту за історичними датами знаємо що перша згадка є на кінці XIII- го століття коли царь Мадярщини Ладіслав IV(1272-1290 р.)відвідав з військом це місто.
Після битви в Нікополе в 1396 р. і завоювання Царгорода, турки переходять Дунай захоплюють Банати, а Іван Гуніяде 1440 р. организує оборону Лугожа. Після угоди з Карловіц в 1699 р. у Банатах володіють отомани.
Через 100 років банатський регіон стає під володіння Будапешта, а Лугож числиться як столиця області Караш.
Лугож гордиться тим що Ефтімій Мургу в 1848 р. организує мешканців для революції, а в 1918 делегація міста бере участь в Алба Юлії на Возєднання румунів в одну країну.
Добавляємо що Лугож в останні роки ,,приймив,, приходящих із різних околиць Румунії в тому числі і українців із різних сіл Банату, а також втіканців буковинців з України .
Місто Лугож перетинає річка Тіміш що дає грандіозну панораму місцевості, де в злагоді жиють народності всіляких вірувань і поглядів, а екуменічне спілкування є признане всюди. Місцевість вважається культурним центром Банату і друге місто після Тімішори звільнене від злопамятного тоталітарного режиму.
Після Грудневої Революції що почалася в Тімішорі (1989 р) син Мараморощини покійний професор Юра Семенюк почав скликати українців щоб гуртувались як і другі національні меншини міста Лугожу.
Многі українці боялися і питали,, в яку партію записуєтеся,,- беручи на увагу що ланцюги комуністичного ладу були вже розірвані. Це були перші списки для організування і скликання по радіо-Тімішоара, людей –українців патріотів, про рішення першої Української Спілки на чолі з Ю. Семенюком будувати свій православний храм. Інтересно що до цієї ініціятиви спочатку були втіканці другої світової війни буковинці- інтилегенти: Р.Бакалюк, Є.Масикевич, І. Константинюк.
Часом до них приєднались і другі свідомі, добрі християни і таким чином сформували Будівельний комітет : Ковач Іван- голова, Біланін Юра- скарбник і керуючий справами будівництва та Беля Ретро і Павліш Василь-члени, що разом з майстрами братями Теслевич Михайло і Василь взялися, не маючи ще душпастиря, до роботи.
На поміч їм приступив iєрей Федько Степан із Черешні-Румунська парафія, а Семенюк Юра-голова СУР-у із Банат здобув місце і спілкуючи з архитекторами Берару Іван i Марін Віорел склали архитектуру нового бажаного храму.
Ділянка землі для побудови церкви дана від мерії міста( мер Сорін Стража), була освячена і положений хрест при служінні першої Св. Літургії в неділю,, Всіх Святих,, 10-го червня 1990 р. собором ієреїв на чолі з отцем Іваном Піцура генеральний Вікарій -що тоді був і депутатом у Парламенті Румунії.
Завдяки повторного прошення пана Юри Семенюка у отця протоієрея Івана Піцури керівника Вікаріяту в Румунії, було вирішено щоб від 01 11 1990 року був іменований як настоятель в Лугожі і протоієрей для парафій Банату парох горішньої полянської парафії о. Ілля Албічук.
Все почалося від нуля, не було церкви або хати. Осінню 1990 року фундамент церкви був готовий, а 17 03 1991 –відслужилась вже друга Св. Літургія і молебень для мурування храму .Церква росла бо народ приступив –а Бог святий був і є на поміч всім нам.
Богослужіння на Великдень, Святу Неділю і храмове свято Св.Рівноап. Вел. Кн. Володимира, відбувались між мурами нової споруди а молилися вірники в осердку СУР-у на вул. Йон Віду -17, в скромних умовах.
Не було парохіяльного дому, настоятель зі своєю сімєю жив поки купив собі приватну квартиру, короткий період, тимчасово, в одній хаті .
Нова церква була освячена, без іконостасу і розпису, 05 12 1993 р. Митрополитом Банату Николаєм і Архиеп. Данилом з Чернівців-Україна(Київський патриархат), а собор ієреїв очолював протоієрей Іван Піцура Генеральний Вікарій разом з радником Вікаріяту о. др.богословії Микола Лаврук із Сігету будучи присутний і перший посол України в Румунії проф. Леонтій Сандуляк.
Храм з Лугожу має іконостас дубовий у різьбі, центральне нагрівання в підлозі, а розпис виконав (2000-2003 р) в -темпера-художник професор Констянтин Маркович зі Львова.
З нагоди храмового свята та сповнення 20 років храму, Блаженіший Патриарх Данієл благословив щоб церква мала і друге храмове свято-Св.Єрарха Петра Могили-Митрополита Київського.
Хоч лугожська церква є ,,молода,, вона має часточки мощів Преп. Алексія Карпатського і мучеників з 614 р. вбиті в Єрусалимі персами.
В день освячення храму дістали дорогоцінну книгу ,,Требник,, святителя Петра Могили перевиданий в 1988 р. Аркадієм Жуковським з нагоди 1000 –ліття Крещення Русі-України з оригіналу 16 12 1648 р.
В 2000-му році церква збогатилася ще з одною старою книжкою- Псалтирь видана 1795 р.
Між 2013-2014 р. був збудований парафіальний дім (ще не улаштований для проживання) –Центр Парафій з Банату-що разом з храмом являються –духовний осередок –православних українців цього регіону організовані в Банатську Протоієрію в Лугожі , підлегла Вікаріатові з Сігету Мармацієй, що 2015- Божого Року нагадуємо про ю в і л е й 25 років від оновлення його.
Настоятель
Ioan-Virgil Brotnei
УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ПАРАФІЯ ЛУГОЖ
Св. Рівноап. Вел.Кн. Володимира і Св. Єрарха Петра Могили
Про місто Лугож тімішського повіту за історичними датами знаємо що перша згадка є на кінці XIII- го століття коли царь Мадярщини Ладіслав IV(1272-1290 р.)відвідав з військом це місто.
Після битви в Нікополе в 1396 р. і завоювання Царгорода, турки переходять Дунай захоплюють Банати, а Іван Гуніяде 1440 р. организує оборону Лугожа. Після угоди з Карловіц в 1699 р. у Банатах володіють отомани.
Через 100 років банатський регіон стає під володіння Будапешта, а Лугож числиться як столиця області Караш.
Лугож гордиться тим що Ефтімій Мургу в 1848 р. организує мешканців для революції, а в 1918 делегація міста бере участь в Алба Юлії на Возєднання румунів в одну країну.
Добавляємо що Лугож в останні роки ,,приймив,, приходящих із різних околиць Румунії в тому числі і українців із різних сіл Банату, а також втіканців буковинців з України .
Місто Лугож перетинає річка Тіміш що дає грандіозну панораму місцевості, де в злагоді жиють народності всіляких вірувань і поглядів, а екуменічне спілкування є признане всюди. Місцевість вважається культурним центром Банату і друге місто після Тімішори звільнене від злопамятного тоталітарного режиму.
Після Грудневої Революції що почалася в Тімішорі (1989 р) син Мараморощини покійний професор Юра Семенюк почав скликати українців щоб гуртувались як і другі національні меншини міста Лугожу.
Многі українці боялися і питали,, в яку партію записуєтеся,,- беручи на увагу що ланцюги комуністичного ладу були вже розірвані. Це були перші списки для організування і скликання по радіо-Тімішоара, людей –українців патріотів, про рішення першої Української Спілки на чолі з Ю. Семенюком будувати свій православний храм. Інтересно що до цієї ініціятиви спочатку були втіканці другої світової війни буковинці- інтилегенти: Р.Бакалюк, Є.Масикевич, І. Константинюк.
Часом до них приєднались і другі свідомі, добрі християни і таким чином сформували Будівельний комітет : Ковач Іван- голова, Біланін Юра- скарбник і керуючий справами будівництва та Беля Ретро і Павліш Василь-члени, що разом з майстрами братями Теслевич Михайло і Василь взялися, не маючи ще душпастиря, до роботи.
На поміч їм приступив iєрей Федько Степан із Черешні-Румунська парафія, а Семенюк Юра-голова СУР-у із Банат здобув місце і спілкуючи з архитекторами Берару Іван i Марін Віорел склали архитектуру нового бажаного храму.
Ділянка землі для побудови церкви дана від мерії міста( мер Сорін Стража), була освячена і положений хрест при служінні першої Св. Літургії в неділю,, Всіх Святих,, 10-го червня 1990 р. собором ієреїв на чолі з отцем Іваном Піцура генеральний Вікарій -що тоді був і депутатом у Парламенті Румунії.
Завдяки повторного прошення пана Юри Семенюка у отця протоієрея Івана Піцури керівника Вікаріяту в Румунії, було вирішено щоб від 01 11 1990 року був іменований як настоятель в Лугожі і протоієрей для парафій Банату парох горішньої полянської парафії о. Ілля Албічук.
Все почалося від нуля, не було церкви або хати. Осінню 1990 року фундамент церкви був готовий, а 17 03 1991 –відслужилась вже друга Св. Літургія і молебень для мурування храму .Церква росла бо народ приступив –а Бог святий був і є на поміч всім нам.
Богослужіння на Великдень, Святу Неділю і храмове свято Св.Рівноап. Вел. Кн. Володимира, відбувались між мурами нової споруди а молилися вірники в осердку СУР-у на вул. Йон Віду -17, в скромних умовах.
Не було парохіяльного дому, настоятель зі своєю сімєю жив поки купив собі приватну квартиру, короткий період, тимчасово, в одній хаті .
Нова церква була освячена, без іконостасу і розпису, 05 12 1993 р. Митрополитом Банату Николаєм і Архиеп. Данилом з Чернівців-Україна(Київський патриархат), а собор ієреїв очолював протоієрей Іван Піцура Генеральний Вікарій разом з радником Вікаріяту о. др.богословії Микола Лаврук із Сігету будучи присутний і перший посол України в Румунії проф. Леонтій Сандуляк.
Храм з Лугожу має іконостас дубовий у різьбі, центральне нагрівання в підлозі, а розпис виконав (2000-2003 р) в -темпера-художник професор Констянтин Маркович зі Львова.
З нагоди храмового свята та сповнення 20 років храму, Блаженіший Патриарх Данієл благословив щоб церква мала і друге храмове свято-Св.Єрарха Петра Могили-Митрополита Київського.
Хоч лугожська церква є ,,молода,, вона має часточки мощів Преп. Алексія Карпатського і мучеників з 614 р. вбиті в Єрусалимі персами.
В день освячення храму дістали дорогоцінну книгу ,,Требник,, святителя Петра Могили перевиданий в 1988 р. Аркадієм Жуковським з нагоди 1000 –ліття Крещення Русі-України з оригіналу 16 12 1648 р.
В 2000-му році церква збогатилася ще з одною старою книжкою- Псалтирь видана 1795 р.
Між 2013-2014 р. був збудований парафіальний дім (ще не улаштований для проживання) –Центр Парафій з Банату-що разом з храмом являються –духовний осередок –православних українців цього регіону організовані в Банатську Протоієрію в Лугожі , підлегла Вікаріатові з Сігету Мармацієй, що 2015- Божого Року нагадуємо про ю в і л е й 25 років від оновлення його.
Настоятель
Ioan-Virgil Brotnei
