Parohia Lugoj
Parohia Lugoj
Parohia Ortodoxă Ucraineană ,,Sfântul Vladimir” Lugoj
În urmă cu peste 100 de ani, ucrainenii din regiunea vestică a Ucrainei s-au strămutat în diferite localități bănățene, în căutarea unui trai mai bun. Așa au apărut localități cu populație predominant ucraineană, pe teritoriul actualelor județe Timiș și Caraș-Severin.
Cu timpul, mulți dintre ucraineni au ales să trăiască în marile orașe bănățene, unde oferta unui loc de muncă era mai avantajoasă. Astfel, s-au constituit comunități de ucraineni în Timișoara, Lugoj, Reșița, Caransebeș, Sânnicolau Mare și altele.
Lugojul a fost dintotdeauna un oraș multicultural și interetnic, caracteristică sa principală fiind coabitarea istorică a mai multor comunități: români, germani (șvabi), maghiari, sârbi, ucraineni, evrei, rromi. Acest oraș este și astăzi un adevărat model de conviețuire multietnică și multiconfesională.
La începutul anilor 1960 mulți ucraineni au ales să părăsească satele lor tradiționale din jurul Lugojului și să se stabilească în oraș, participând la slujbele religioase de la bisericile ortodoxe române de aici.
După Revoluția din Decembrie 1989, la inițiativa profesorului Gheorghe Semeniuc, a fost înființată Uniunea Ucrainenilor din Banat. Printre primele deziderate propuse s-a numărat și construcția unei biserici ucrainene noi în orașul Lugoj. Prima Sfântă Liturghie, cu sfințirea locului și a pietrei de temelie a avut loc în Duminica Tuturor Sfinților în anul 1990, fiind săvârșite de părintele Vicar General Ioan Pițura de la Sighetu Marmației.
Din Comitetul de inițiativă pentru construcția noii biserici au făcut parte: tehnicianul silvic Ioan Covaci – președinte, profesorul Gheorghe Bilanin – casier, Petru Belia și profesorul Vasile Pauliș – consilieri, meșterii constructori fiind frații Mihai, Vasile și Ioan Teslevici, ucraineni din Pădureni. Arhitectul bisericii a fost Viorel Marin, iar inginerul de rezistență Ioan Berariu.
La 1 noiembrie 1990 a fost numit preot paroh părintele Ilie Albiciuc, venit de la parohia Poieni II, din județul Maramureș. La început, slujbele religioase se oficiau într-o capelă pe strada Ion Vidu nr. 17, în incinta sediului Uniunii Ucrainenilor din Lugoj. Fundația noii biserici s-a turnat la 19 decembrie în același an, pe locul din parcul Plopilor, pe malul stâng al Timișului.
Între anii 1991-1993 a fost construit întregul sfânt locaș, care a fost târnosit la 5 decembrie 1993 de către mitropolitul Nicolae Corneanu al Banatului și Arhiepiscopul Danylo de la Cernăuți, Biserica Ortodoxă Ucraineană, devenind astfel prima biserică din orașul Lugoj, construită după Revoluția din 1989, având hramul „Sfântul Cneaz Vladimir”.
Între anii 2000-2003 biserica a primit haina minunată a picturii tradiționale a bisericilor ucrainene, fiind realizată de către profesorul Constantin Markovici din orașul Lviv din Ucraina. Tâmplăria și iconostasul au fost executate din lemn de stejar.
La 28 iulie 2013, cu ocazia hramului principal, Preafericitul Părinte Patriarh Daniel a acordat bisericii și al doilea hram, „Sfântul Ierarh Petru Movilă, Mitropolitul Kievului”, canonizat în anul 1997 și de Biserica Ortodoxă Română.
Din anul 2021 parohul Bisericii Ortodoxe Ucrainene din Lugoj cu hramurile „Sfântul Cneaz Vladimir” și „Sfântul Ierarh Petru Movilă, Mitropolitul Kievului” este părintele Ioan Virgil Brotnei, numit prin concurs, în urma pensionării părintelui Protopop Ilie Albiciuc, ctitorul sfântului locaș. Parohia are 86 de familii cu 168 credincioși. În biserică se slujește și se cântă în limba ucraineană și în limba slavonă, iar la hramuri și alte evenimente și în limba română.
УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ПАРАФІЯ ЛУГОЖ
Св. Рівноап. Вел.Кн. Володимира і Св. Єрарха Петра Могили
Про місто Лугож тімішського повіту за історичними датами знаємо що перша згадка є на кінці XIII- го століття коли царь Мадярщини Ладіслав IV(1272-1290 р.)відвідав з військом це місто.
Після битви в Нікополе в 1396 р. і завоювання Царгорода, турки переходять Дунай захоплюють Банати, а Іван Гуніяде 1440 р. организує оборону Лугожа. Після угоди з Карловіц в 1699 р. у Банатах володіють отомани.
Через 100 років банатський регіон стає під володіння Будапешта, а Лугож числиться як столиця області Караш.
Лугож гордиться тим що Ефтімій Мургу в 1848 р. организує мешканців для революції, а в 1918 делегація міста бере участь в Алба Юлії на Возєднання румунів в одну країну.
Добавляємо що Лугож в останні роки ,,приймив,, приходящих із різних околиць Румунії в тому числі і українців із різних сіл Банату, а також втіканців буковинців з України .
Місто Лугож перетинає річка Тіміш що дає грандіозну панораму місцевості, де в злагоді жиють народності всіляких вірувань і поглядів, а екуменічне спілкування є признане всюди. Місцевість вважається культурним центром Банату і друге місто після Тімішори звільнене від злопамятного тоталітарного режиму.
Після Грудневої Революції що почалася в Тімішорі (1989 р) син Мараморощини покійний професор Юра Семенюк почав скликати українців щоб гуртувались як і другі національні меншини міста Лугожу.
Многі українці боялися і питали,, в яку партію записуєтеся,,- беручи на увагу що ланцюги комуністичного ладу були вже розірвані. Це були перші списки для організування і скликання по радіо-Тімішоара, людей –українців патріотів, про рішення першої Української Спілки на чолі з Ю. Семенюком будувати свій православний храм. Інтересно що до цієї ініціятиви спочатку були втіканці другої світової війни буковинці- інтилегенти: Р.Бакалюк, Є.Масикевич, І. Константинюк.
Часом до них приєднались і другі свідомі, добрі християни і таким чином сформували Будівельний комітет : Ковач Іван- голова, Біланін Юра- скарбник і керуючий справами будівництва та Беля Ретро і Павліш Василь-члени, що разом з майстрами братями Теслевич Михайло і Василь взялися, не маючи ще душпастиря, до роботи.
На поміч їм приступив iєрей Федько Степан із Черешні-Румунська парафія, а Семенюк Юра-голова СУР-у із Банат здобув місце і спілкуючи з архитекторами Берару Іван i Марін Віорел склали архитектуру нового бажаного храму.
Ділянка землі для побудови церкви дана від мерії міста( мер Сорін Стража), була освячена і положений хрест при служінні першої Св. Літургії в неділю,, Всіх Святих,, 10-го червня 1990 р. собором ієреїв на чолі з отцем Іваном Піцура генеральний Вікарій -що тоді був і депутатом у Парламенті Румунії.
Завдяки повторного прошення пана Юри Семенюка у отця протоієрея Івана Піцури керівника Вікаріяту в Румунії, було вирішено щоб від 01 11 1990 року був іменований як настоятель в Лугожі і протоієрей для парафій Банату парох горішньої полянської парафії о. Ілля Албічук.
Все почалося від нуля, не було церкви або хати. Осінню 1990 року фундамент церкви був готовий, а 17 03 1991 –відслужилась вже друга Св. Літургія і молебень для мурування храму .Церква росла бо народ приступив –а Бог святий був і є на поміч всім нам.
Богослужіння на Великдень, Святу Неділю і храмове свято Св.Рівноап. Вел. Кн. Володимира, відбувались між мурами нової споруди а молилися вірники в осердку СУР-у на вул. Йон Віду -17, в скромних умовах.
Не було парохіяльного дому, настоятель зі своєю сімєю жив поки купив собі приватну квартиру, короткий період, тимчасово, в одній хаті .
Нова церква була освячена, без іконостасу і розпису, 05 12 1993 р. Митрополитом Банату Николаєм і Архиеп. Данилом з Чернівців-Україна(Київський патриархат), а собор ієреїв очолював протоієрей Іван Піцура Генеральний Вікарій разом з радником Вікаріяту о. др.богословії Микола Лаврук із Сігету будучи присутний і перший посол України в Румунії проф. Леонтій Сандуляк.
Храм з Лугожу має іконостас дубовий у різьбі, центральне нагрівання в підлозі, а розпис виконав (2000-2003 р) в -темпера-художник професор Констянтин Маркович зі Львова.
З нагоди храмового свята та сповнення 20 років храму, Блаженіший Патриарх Данієл благословив щоб церква мала і друге храмове свято-Св.Єрарха Петра Могили-Митрополита Київського.
Хоч лугожська церква є ,,молода,, вона має часточки мощів Преп. Алексія Карпатського і мучеників з 614 р. вбиті в Єрусалимі персами.
В день освячення храму дістали дорогоцінну книгу ,,Требник,, святителя Петра Могили перевиданий в 1988 р. Аркадієм Жуковським з нагоди 1000 –ліття Крещення Русі-України з оригіналу 16 12 1648 р.
В 2000-му році церква збогатилася ще з одною старою книжкою- Псалтирь видана 1795 р.
Між 2013-2014 р. був збудований парафіальний дім (ще не улаштований для проживання) –Центр Парафій з Банату-що разом з храмом являються –духовний осередок –православних українців цього регіону організовані в Банатську Протоієрію в Лугожі , підлегла Вікаріатові з Сігету Мармацієй, що 2015- Божого Року нагадуємо про ю в і л е й 25 років від оновлення його.
Настоятель
Ioan-Virgil Brotnei
